На  сьогоднішній день, суди України винесли 12 вироків, а з 2014 – близько 50 вироків, щодогромадян за поширенняними в інтернет-мережіматеріалів із закликами до насильницькоїзміни або поваленняконституційного ладу або до захопленнядержавноївлади.

Статтею 109 «Дії, спрямовані на насильницькузміну чи поваленняконституційного ладу або на захопленнядержавноївлади» Кримінального кодексу України встановлюєтьсякримінальнавідповідальність як за публічнізаклики до насильницькоїзміни чи поваленняконституційного ладу або до захопленнядержавноївлади, так і розповсюдженняматеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Майже половина таких вироківдійсностосуєтьсяадміністраторівсепаратистськихгруп у соцмережах "Вконтакте" та "Однокласники". Таким є,наприклад, останній за датою вирок в реєстріщодо 25-річного херсонцяЮрія Р.

Як зазначається у тексті судового рішення, згідно з матеріаламисправи, Р. у серединіберезня 2014 року "створив спільноту з публічним доступом "#Новороссия/ОО "Гвардейский фронт"/Херсон", у якійрозмістивстатті (пости) агітаційного характеру". Згідно з висновком Українськогонауково-дослідногоінститутуспеціальноїтехніки та судовихекспертиз СБУ в УСБУ у Волинській області, записи у групі "поширюють та детально роз'яснюютьідеюнеобхідності для Херсона слідувати прикладу Криму, Луганська та Донбасу, створюватиХерсонську (Таврійську) НароднуРеспубліку, приєднуватися до складу Новоросії, тобтофактичновідділятися від України". А це, згідно з висновком, "провокуєзмінуконституційного ладу".

Улітку 2014 року Р. переїхав до Ялти, де продовжувавадмініструваннягруп, а також створив окремийінтернет-ресурс "Град Херсон". На початку 2016 року вінповернувся до Херсона, де влаштувався на посаду начальника відділу соціально-виховноїроботимісцевоївиправноїколонії, де його й затримали в листопаді 2016 року. У лютому 2017 року Р. уклав угоду зіслідством про визнанняпровини і був засуджений до трьохроківпозбавленняволі з випробувальнимтерміном у рік.

За схожою схемою розкриті справи щодо діяльності сепаратистських "пабліків" у Києві, Черкаській, Житомирській та Закарпатській областях. Однак адміністратори відкритих груп - не єдиний об'єкт переслідувань СБУ. У Кіровоградській області, яка є лідеркою за кількістю вироків за подібними справами (13 із 36), більшість розслідувань стосуються громадян, які робили репости сепаратистських матеріалів на власних сторінках у "Вконтакте" або "Однокласниках". Наявність в обвинувачених від кількохдесятків до кількохсотеньдрузів або підписників дозволила суду трактуватитакідії як "поширеннязакликів".

Однакпроросійські та сепаратистськісимпатики - не єдині, хтопотрапляє на лаву підсудних за статтею 109 ККУ. Так, у лютому 2016 року Зарічний суд містаСумирозглядав справу 22-річного студента, який на своїйсторінці "ВКонтакте" підніком "Богдан Мазепа" перепостивдописоднієї з націоналістичнихгруп. "На добраніч, не дамовідродитись совку, не дамотолерантнійЄвропізмусити нас прийнятибіженців. Повалимо уряд і встановимо ОСОБА_3 на чолі із повстанцями", - цитуєтьсязаклик у рішенні суду. Цей та щекількадописівбулирозцінені судом як заклики до поваленняіснуючогоконституційного ладу.

Предметом дослідженняслідствастаютьнавітькоментарі у публічнихдописах. Прикладом може стати справа ужгородськогомузикантаЮрія Б., який у січні 2017 року прокоментував пост у Facebook-групі "Пересічка "Ужгород" із закликомзібратися на мітингпідЗакарпатськоюоблдержадміністрацією. "Якщо хочете порядку, то треба бративсі в руки зброю і валити ту всю братію, якщо ні, то для чогоцізаклики", - написав Б. у коментарях, що було кваліфікованослідством і судом як публічнийзаклик до захопленнявлади.

Передбачене статтею 109 ККУ покарання за такі заклики - до трьох років позбавлення волі, а якщо вони вчинені особою, яка є пред­ставником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, то до п'яти років позбавлення волі.

У дослідженихвироках щодосоцмережмайжеусіпокаранняпризначеніумовно. Обвинувачені, як правило, укладали угоду зіслідством або визнавали вину в залі суду, тож суд і враховувавце як пом'якшуючуобставину і звільняв від покарання з випробувальнимтерміном від одного року до трьох. Та навіть не визнаючивласноїпровини, Віктор Г., прикордонник з Черкащини, який у березні 2014 створив у "ВКонтакте" сепаратистськугрупу "НОД Черкассы", "відбувся" засудженням до одного року позбавленняволіумовно. Щоправда, вирокоскаржений прокуратурою і ниніпереглядаєтьсявищою судовою інстанцією.

Реальнітермінипозбавленняволі в подібних справах суди призначаютьлише у випадках, обтяженихіншимиепізодамизлочинноїдіяльності. Як от у справі братів Л. з Тернопільщини, якізасудженітакож за тероризм, державнузраду, посягання на територіальнуцілісність та незаконнеповодженнязізброєю і чекають на обмін в рамках мінськихугод.

Юристипояснюють, що публічнийзаклик до зміниконституційного ладу і розповсюдженняматеріалів із такими закликами є різними речами. Тому маютьтягнути за собою різнуступіньвідповідальності. "Публічнимвважаєтьсязаклик, коли його зблизькачуєщонайменше три людини. А розповсюдженняматеріалів - цепоширенняінформації через інтернет, листівки, газети тощо, - і не є закликом", - пояснив у коментарі  директор з науковогорозвитку Центру політико-правових реформ, фахівець з кримінального права МиколаХавронюк.

Однак для суду немаєрізниці, чи написала людина пост про змінуконституційного ладу, чи просто зробила його репост. "Пост і репост є розповсюдженнямматеріалу. Не важливо, чи ти сам його створив, чи хтосьінший. В іншому випадку, усі б просто казали, що писали це несамі", - зазначаєМиколаХавронюк.

 

ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ:

http://www.dw.com/uk/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/s-9874

http://protokol.com.ua/ru/za_yaki_posti_v_interneti_v_ukraini_mogut_zasuditi/

 

Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.

Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги(далі – Бюро), а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі учасники бойових дій та учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:

Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;

Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильстводіяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

ДО УВАГИ БАТЬКІВ!!!

 ЯКЩО ВАША ДИТИНА ВПЕРШЕ ЙДЕ ДО ДИТЯЧОГО САДКИ ЧИ ДО 1-ГО КЛАСУ!

Яка довідка необхідна для відвідування закладу дошкільної освіти (дитячого садка):

Для відвідування закладу дошкільної освіти батькам потрібно надати довідку з засвідченням факту, що дитина здорова. Таку довідку випише педіатр або сімейний лікар закладу охорони здоров’я, у якому спостерігається дитина.

У довідці лікар повинен зазначити наступні дані:

  • прізвище, ім’я, по батькові дитини;
  • дату народження дитини;
  • місце проживання дитини;
  • інформацію про стан здоров’я дитини та можливість відвідування закладу дошкільної освіти. 

Якщо дитина має певне захворювання, то за рішенням одного з батьків або іншого законного представника дитини, у цій довідці може бути зроблено відповідний запис.

Якщо ж батьки або законні представники вирішать не вказувати в довідці діагноз дитини, то лікар зазначає застереження щодо фізичних навантажень та інші рекомендації медичного характеру. Відповідно, медичні працівники закладів дошкільної освіти володітимуть необхідною інформацією про стан здоров'я дитини.

!!!Зверніть увагу, що для дітей до 6 років, які йдуть у дитячий садок, не потрібна довідка № 086-1/о чи будь-якої іншої форми!!! 

Яка довідка необхідна для відвідування школи

Перед вступом до школи дитині необхідно пройти профілактичний огляд.

Після проходження медогляду видається для надання медичному працівнику закладу середньої освіти довідка Форма № 0 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов'язкового медичного профілактичного огляду».

Якщо дитина має певне захворювання, то за рішенням одного з батьків або іншого законного представника дитини, у цій довідці може бути зроблено відповідний запис. Відповідно, медичні працівники шкільних навчальних закладів володітимуть необхідною інформацією про стан здоров'я дитини.

Про форми для профілактичних щеплень

Усю інформацію про проведення вакцинації чи ревакцинації, а також здійснення туберкулінових проб лікарі чи медсестри фіксують у «Карті профілактичних щеплень»  (форма № 063/о).

Цю форму ведуть у амбулаторно-поліклінічних, виховних і навчальних закладах. Відповідно, довідка про проведені щеплення, що містяться у формі № 063/о, дає змогу медичним працівникам освітніх закладів бути ознайомленими з наявністю чи відсутністю щеплень у конкретної дитини.

Відповідно до листа-роз’яснення, який МОЗ надіслав у МОН, інших довідок, крім зазначених вище, заклади дошкільної та шкільної освіти не мають права вимагати.

Порядок прийому дітей до спеціалізованих закладів освіти, зокрема компенсаторного типу, здійснюється на підставі відповідних нормативно-правових актів, якими можуть передбачатися додаткові вимоги. 

Крім цього, МОЗ України скасував «Медичну карту дитини» (форма № 026/о), яка раніше зберігалась у школах та дитсадках: дані про стан здоров’я дитини не можуть бути відкритими і зберігатись поза межами медзакладу.

Право на  медичну таємницю гарантує ст. 39-1. Закону України «Основи Законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII.

Відповідно до вимог вищезазначеного закону «Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Таким чином дані про стан здоров’я дитини можуть міститися виключно у «Історії розвитку дитини № ___» (Форма № 112/о ) - медичній картці, яка зберігається у закладі охорони здоров’я.

 За інформацією Міністерства охорони здоров’я України.  http://moz.gov.ua/article/news/jaki-meddovidki-potribni-pri-vstupi-do-shkoli-ta-ditsadka

МАЙБУТНІМ ПЕНСІОНЕРАМ!!!

Вдповідно до Закону України від 09..07.2003 за №1058-IV«Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування» право на пенсію в Україні мають наступні верстви населення:

(Стаття 8. Право громадян України на отриманняпенсійнихвиплат та соціальнихпослуг)

  1. Право на отриманняпенсій та соціальнихпослуг із солідарноїсистемимають:

1) громадяни України, якізастрахованізгідно із цим Законом та досягливстановленого цим Законом пенсійноговіку чивизнаніінвалідами в установленомузаконодавством порядку і маютьнеобхідний для призначеннявідповідного виду пенсіїстраховий стаж, а в разісмертіцихосіб - члени їхніхсімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набраннячинності цим Законом була призначенапенсіявідповідно до Закону України"Про пенсійнезабезпечення" (крімсоціальнихпенсій) або була призначенапенсія (щомісячнедовічнегрошовеутримання) за іншимизаконодавчими актами, але вони мали право на призначенняпенсії за Законом України "Про пенсійнезабезпечення" - за умови, якщо вони не отримуютьпенсію (щомісячнедовічнегрошовеутримання) з іншихджерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніхсімей.

  1. Право на отриманнядовічноїпенсії та одноразовоївиплати за рахуноккоштівнакопичувальноїсистемипенсійногострахуваннямаютьзастраховані особи і члени їхніхсімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.
  2. Особи, які не підлягаютьзагальнообов'язковому державному пенсійномустрахуванню, але добровільносплачувалистраховівнески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарноїсистеми та/або накопичувальноїсистемипенсійногострахування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отриманняпенсії і соціальнихпослуг за рахуноккоштівПенсійного фонду та/або отриманнядовічноїпенсії чи одноразовоївиплати за рахуноккоштівнакопичувальноїсистемипенсійногострахування.
  3. Іноземці та особи без громадянства, якіперебувають в Україні на законнихпідставах, мають право на отриманняпенсійнихвиплат і соціальнихпослуг із системизагальнообов'язкового державного пенсійногострахуваннянарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковістьякихнадана Верховною Радою України.

В Україні на даний час є такі 3 види державних пенсій:

(Стаття 9.Видипенсійнихвиплат і соціальнихпослуг)

  1. 1. Відповідно до цього Закону за рахуноккоштівПенсійного фонду в солідарнійсистеміпризначаютьсятакіпенсійнівиплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратоюгодувальника.

  1. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
  2. У солідарнійсистемінадаютьсясоціальніпослуги за рахуноккоштівПенсійного фонду.

До соціальнихпослуг, передбачених цим Законом, належитьдопомога на похованняпенсіонера.

Оформлення пенсії починаєтьсяз подачі заяви до територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до п.5 «Порядкуподання та оформленнядокументів для призначенняпенсії», затвердженого«ПостановоюПенсійного фонду України» від 25.11.2005 за № 22-1, днем звернення за пенсієювважається день прийняття органом, що призначаєпенсію, заяви про призначенняпенсії.

Строки звернення за призначеннямпенсіїза віком

Заяву про призначенняпенсіїзавіком застрахована особа можеподавати не раніше, ніж за місяць до досягненняпенсійноговіку.

Згідно з «Порядком подання та оформленнядокументів для призначення (перерахунку) пенсій», затвердженого«ПостановоюПравління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1», звернення за призначеннямпенсіїможездійснюватися в будь-який час післявиникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягненняпенсійноговіку.

 

Куди звертатися за оформленням пенсії

В залежності від того працює чи не працює майбутній пенсіонер, Згіднота відповідно до вимог «Порядкуподання та оформленнядокументів для призначення (перерахунку) пенсій», затвердженого«ПостановоюПравління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1», відбувається оформлення пенсії наступним чином:

  • «для непрацюючих» громадян необхідно необхіднозвернутися до органа, що призначаєпенсію, за місцем проживання (реєстрації).Крім цього, «непрацюючий громадянин» може звертатись до Управління пенсійного фонду не тільки особисто, а й через свого, уповноваженого нотаріальним дорученням, представника.
  • «для працюючих громадян» необхідно подати заяву про призначення пенсії до управління Пенсійного фонду України через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації, де цей громадянин працює (зазвичай бухгалтерія та відділ кадрів).За бажанням, працівник може подати вказану заяву особисто до Управління пенсійного фонду.

Перелік документів

 Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і в нотаріально засвідчених копіях (або завірені адміністрацією підприємства, що подає документи заявника на призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію). Однакдокументи про стаж, вік та заробітну плату подаютьсялише в оригіналах. Якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подаєтьсяїїкопія, засвідченаадміністрацієюпідприємства за місцем останньоїроботи, або органом, що призначаєпенсію.

Для оформленняпенсіїзавікомнеобхіднонадати наступнідокументи:

  • заява – бланк такої заяви надаєтьсяпрацівникамиПенсійного фонду України та заповнюєтьсязаявником по паспорту безпосередньо в момент подачі документів;
  • заява на виплатупенсії через банківські установи – майбутнійпенсіонер сам визначаєяким чином вінбажаєотримуватипенсію. Цеможе бути будь-якабанківськаустанова чи поштове відділення. Заявникнадає заяву про відкриття рахункув банку або зазначає що бажаєотримуватипенсію на пошті.
  • довідкуподатковоїадміністрації про присвоєнняідентифікаційного номера;
  • трудову книжку або документи про стаж, причому за періодроботи з 01.01.2004 відділперсоніфікованогообліку органа, що призначаєпенсію, видаєдовідку з базиданих;
  • довідку про заробітну плату за періодстрахового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000:
  • індивідуальнівідомості про застраховану особу, що видаютьсявідділомперсоніфікованогообліку за формою. Потрібнозазначити, що коженвипадокіндивідуальний, тому необхідно подати довідку про заробітну плату за якомогабільшийперіодсвоєїтрудовоїдіяльності.

Маючитакідані, Пенсійний фонд України, за допомогоювідповідногопрограмногозабезпечення, визначитьнайкращі 60 календарнихмісяцівзаробітної плати;

  • документи про надання особливого статусу особі, наприклад, «чорнобильське» посвідчення;
  • документи про місцепроживання (реєстрації) особи;
  • кольоровафотокартка 4х6 (2 шт.)необхідна для оформленняпенсійногопосвідчення.

Крім того, можливе давання інших документів, в деяких випадках це, копія документа про освіту (якщо, приміром, заявник навчався на денній формі), копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про укладення шлюбу (за зміни прізвища).

Крім того, якщо заявник не працює, йому необхіднонадатидовідку з податкових органів про те, стоїтьвін на обліку як суб’єктпідприємницькоїдіяльності і про джереладоходів з 01.07.2000 по дату подання заяви.

Пенсійнепосвідчення є документом, який підтверджуєпризначенняпенсії та право на отриманняпенсії.

«Якщо мій сусід посадив дерева на межі, їхні гілки та коріння проникають на мою територію, заважають та затіняють все навкруги. Чи можу я зрубати ці дерева?»

          У цій, досить розповсюд­женій ситуації, хочеться надати кілька роз’яснень діючого законодавства, і в першу чергу зупинитись на понятті добросусідства. Під добросусідством розуміються правила поведінки, які регулюють відносини між власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок.

         Ч.1 ст. 91 Земельного кодексу України закріплює обов’язки власників земельних ділянок, а саме: не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства. Недотримання їх призводить у подальшому до виникнення конфліктів, через які вчорашні друзі перетворюються на ворогів. Тому для уникнення судової тяганини звернемося до Земельного кодексу України, який регулює земельні відносини.

         Ч.1 ст.103 Земельного кодексу України зазначає, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати способи їх використання відповідно до  цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

         Власники земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст.104 ЗК України).

         Щодо проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев, то ст. 105 Земельного кодексу України передбачено: у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

         Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах.

         Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.

         Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

         Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.

         Отже, у випадку неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням ви маєте право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки.

         Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРАЦІВНИКУ, ЯКЩО ЙОГО ЗВІЛЬНЯЮТЬ ЗА ПРОГУЛ

 Відповідно до вимог п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ) власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин, у тому числі й у разі відсутності працівника на робочому місці 3-х годин протягом робочого дня.

Відсутність працівника на робочому місці без поважних причин є порушенням трудової дисципліни, за що, у відповідності до статті 147 КЗпПУ передбачено притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та  застосування до нього дисциплінарного стягнення, а саме догани чи звільнення з роботи.

Однак, за кожне порушення до працівника можливо застосувати лише одне дисциплінарне стягнення, а саме: за одне порушення не можна оголосити працівнику догану і за це ж порушення звільнити його з роботи.

Звільнення за вчинення прогулу повинне проводитись роботодавцем із суворим додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відсутністю на роботі є знаходження працівника поза територією підприємства, де він відповідно до трудових обов’язків повинен виконувати доручену йому роботу.

Якщо ж працівник залишив своє робоче місце, але не залишав територію підприємства – це не може вважатися прогулом.

З метою уникнення непорозумінь працівниками чіткого визначення режиму робочого часу/часу відпочинку на підприємсті, роботодавець повинен визначити та документально закріпити у вигляді наказів, правил та посадових інструкцій (обов’язків) наступне положення:

  • режим робочого часу підприємства (графік роботи), визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективним договором чи іншими внутрішніми нормативними актами, які повинні бути доведені до відома працівника під розписку при його працевлаштуванні на роботу.

Перш за все, роботодавець повинен з’ясування причин відсутності працівника на роботі.

Процедура звільнення розпочинається після доповідної записки безпосереднього керівника відсутнього працівника щодо факту відсутності останнього.

Роботодавець може вчинити ряд певних дій з метою перевірки зазначеної інформації, а саме зателефонувати працівнику та членам його родини, відвідати працівника за його за місцем державної реєстрації чи фактичного проживання, надіслати лист із повідомленням про врученням з пропозицією надати пояснення щодо його відсутності.

Відсутність працівника може бути зафіксована автоматизованою пропускною системою або  відповідною позначкою у табелі обліку робочого часу працівників, якщо облік використання робочого часу ведеться за допомогою табеля та (або) відсутністю позначень у журналі, в яких працівники ставлять свій підпис при приході на роботу тощо. 

Крім цього, необхідно обов’язково  задокументувати факт відсутності працівника на роботі за допомогою акту про відсутність на робочому місці, який складається та підписується комісією, яка складається не менше, ніж з трьох осіб.

До прийняття рішення про накладення такого дисциплінарного стягнення, як звільнення, роботодавець також повинен витребувати від працівника письмове пояснення після появи працівника на роботі. У разі відмови працівника від надання письмового пояснення щодо причини прогулу, роботодавець повинен скласти відповідний акт. Пропозицію щодо надання письмового пояснення з причин відсутності на роботі роботодавець може  запропонувати  під час відвідування працівника за місцем проживання.

Відповідно до вимог статті 148 КЗпПУ дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 (одного) місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. 

У разі, якщо на підприємстві є первинна профспілкова організація, членом якої є працівник, то  для його звільнення за прогул необхідна згода органу первинної профспілкової організації.

Звільнення працівника оформляється наказом про звільнення за прогул, який готується на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення та протоколу профспілкового органу.

Якщо працівник, який вчинив прогул, так і не з’явився на роботі, він звільняється останнім днем фактичного виконання ним трудових обов’язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою.

В день видання наказу про звільнення працівника необхідно направити йому копію наказу про звільнення, лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою та отриманням усіх належних йому виплат (бажано із повідомленням про вручення та описом вкладення).

«ЗАТРИМАЛА ПОЛІЦІЯ/ПРОКУРАТУРА/СБУ/НАБУ? ЩО РОБИТИ

 «Практичні поради щодо Вашої поведінки при затриманні за підозрою у вчиненнікримінального правопорушення (злочину)»

Затриманняпредставниками правоохоронних органів зазвичай для людиницепсихологічнийстрес.

 Одразу після затримання, із затриманою особою працюють кілька поліцейських, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити, які вона має права та як довести свою невинуватість.

Таким чином, затриманій особі необхідно заспокоїтись, не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації.

Поліцейський можуть запропонувати самостійно написати зізнання у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) – так, до листопада 2012 року, під час дії Кримінально - процесуального кодексу України (в редакції 1960 року) це була «Явка з повинною про вчинення злочину», а  з листопада 2012 року, з моменту вступу в дію нового Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року)– це «Заява про вчинення кримінального правопорушення (злочину) на ім'я керівника відділу поліції, а до листопада 2015 року – міліції», після написання якої нібито не буде підстав в подальшому затриманні і особа матимете змогу піти додому.

Працівникиправоохоронних органів (поліціїта ін.) можуть намагатися встановитидовірливі й доброзичливістосунки, починаютьпереконувати Вас втому, що в даний час для Вас головне – бути звільненим. Вони можуть обіцяти,  що цезізнання (заява про вчинення кримінального правопорушення (злочину)) не тягне на «реальнепокарання» (позбавлення волі, і що суд засудить Вас до умовногопокарання/виправних робіт/штрафу або з Ви будете звільнені на підставі «Акту про амністію»/,кримінальне провадження буде закрито на підставі «Угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим», а отже й всім буде добре: кримінальне правопорушення (злочин)розкрито, а Ви на волі.

Однакцелишенебажання працівників правоохоронних органів (поліцейських та ін.)працюватиналежним чином та є прямим порушеннямдіючого законодаства.

Зазвичай, вийшовши з приміщення правоохоронного органу (поліції та ін.), Ви матимете змогу у суді відмовитися від написаного (це дійсно так, суд може не приймати зізнання до розгляду, якщо вони отримані незаконним шляхом – але це необхідно довести у суді).

Однак, необхідно завждививажено й навіть критично ставитися до подібнихпропозицій і не піддаватись на такіумовизвільнення – правоохоронний орган (поліція та ін.) зацікавлений в розкриттікримінального правопорушення (злочину), а не у Вашомузвільненні.

Не будьте наївним та не довіряйтезапевненнямпрацівників правоохоронних органів (поліції та ін.), що Ви вчинили незначне кримінальне правопорушення (злочин) і Вам «за ценічого не буде», а тільки штраф.

Не буваєнезначнихкриміналотних правопорушень (злочинів) – всі вони роблятьВас небезпечною для суспільстваособою. Навіть якщо це й тільки штраф, то сам факт притягнення до кримінальноївідповідальностіу Вашійбіографії не поставить Вас у вигідномусвітлі і навітьможепризвести до певнихобмежень ваших прав. Якщо ви невчиняли будь-якого кримінального правопорушення (злочину) – не беріть на себе чужупровину й чужу відповідальність.

Не варторозмовляти із працівникамиправоохоронних органів (поліції та ін.) на кримінальномуарґо(«жаргоні»/»фені») – цетількипосилитьпідозру до Вас. Але і не треба показувати, що Ви «згодні на все»аби якнайшвидшевийти з приміщення і наляканісвоїм становищем.

 РАДИМО ВАМ:

ВАС ЗАТРИМАЛИ ЗА ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ:

  1. своїмидіями непровокуватипредставників правоохоронних органів (поліції та ін.);
  2. вимагати надати Вам дозвіл зателефонувати Вашому адвокату, а у разі відсутності такого (якщо у Вас не підписана безтермінова угода з адвокатом про представлення Ваших інтересів у правоохоронних органах та у суді), надати Вам захисника (адвоката) з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вашому регіоні (області)*;
  3. без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і переконувати працівників правоохоронних органів (поліцію та ін.)у своїйневинуватості;
  4. у будь-якомуразі не тікати та не чинитифізичного опору;
  5. відмовитисьбрати участь у будь-якихслідчихдіях до прибуттязахисника (адвоката) та посилатись на ст. 63 Конституції України**;
  6. не підписуватинезаповненідокументи або такі, де невірновикладеніобставини і причини затримання або обставинивчинення кримінального правопорушення (злочину) та посилатись на ст.63 Конституції України;
  7. нагадувати про передбачені КПК строки затримання та необхідністьВашогозвільнення, уразіїхнедотримання.

ВАС ОБВИНУВАЧУЮТЬ У ВЧИНЕННІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ (ЗЛОЧИНУ):

 Якщо Вас або Ваших близькихзвинуватили у вчиненнікримінальногоправопорушення (злочину), пам’ятайте, що лишедіючи в межах правових норм можнадопогти у даній ситуації.

Кримінальний процес – це діяльність органів досудового розслідування, судді, прокурора, яка чітко врегульована законодавствам і направлена на розкриття злочинів, викриття і покарання винних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності.

Саме тому кожен із нас, може бути учасником цього процесу – як у ролісвідка, потерпілого, так і у роліобвинуваченого, тобто того, хто переступив певну межу, встановленукримінальнимзаконодавством.

Кримінальнепроцесуальнезаконодавствочітковизначає процедуру затримання особи, яка підозрюється у вчиненнікримінального правопорушення (злочину). Затримання часто супроводжується силою, аджемовайде про суспільнонебезпечну особу і тому чинитиопір в ткому випадку не варто.

Запам’ятайте, що особа визначаєтьсявинуватою у вчиненнікримінального правопорушення (злочину)тількипісля набрання законної сили винесеного судом обвинувального вироку.Тобто, процедура затримання та розслідуваннякримінального правопорушення (злочину)повинні лишеобмежувати права затриманої та обвинуваченої особи, і ніхто не має права називатиїї «злочинцем», поки вина не буде встановлені та доведена у судовому порядку.Ценазивається«презумпцієюневинуватості».

Кримінальне правопорушення (злочин) є суспільнонебезпечнимдіянням. Його розслідуваннямзаймаютьсяслідчі, за дорученнямякихоперативніпрацівникиможутьздійснюватизатриманняпідозрюваної особи. Існує два видизатримання – фактичне (на місцівчиненнякримінального правопорушення (злочину) та затримання на підставі ухвалислідчого судді, тобто коли у провадженні з’являєтьсяпідозрюваний і видаєтьсясанкція на його затримання.

 

Фактичнез атримання (ст. 208 КПК України) – особу застали під час вчинення кримінального правопорушення (злочину) або замаху на його вчинення.

Це ж стосується ситуації, коли безпосередньо після вчиненнякримінального правопорушення (злочину) потерпілий або очевидець вказали на особу або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ц

я особа щойно вчинила кримінального правопорушення (злочин).

Затримання на підставі ухвалислідчого судді (ст. 191 КПК України) – післявиданняухвалиухвалислідчого судді, суду про дозвіл на затримання вона виконуєтьсяуповноваженими особами правоохоронного органу, до підслідності якого відноситься провадження, в якомупідозрюється особа. В поліції цеоперативніпрацівники.

ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ ПРАЦІВНИКИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЗОБОВ'ЯЗАНІ:

  1. Під час затримання особуповинні негайно повідомити зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення (злочину) він підозрюється (ч. 4 ст. 208 КПК України).
  2. Затриманий має право зберігатимовчання, тобто не говоритинічого з приводу підозри (обвинувачення) проти себе або у будь-який момент відмовитисявідповідати на запитанняпрацівників правоохоронних органів (поліції та ін.)(ч. 4 ст. 42 КПК України).
  3. Затриманий має право відмовитисядаватипокази і підписуватидокументистосовно себе, членівсім'ї чи близькихродичів, коло якихвизначається законом (ст. 63 Конституції України, ст.ст. 18, 42 КПК України).
  4. Затриманомунадається право особистоповідомити по телефону близькихродичів чи іншихосіб про своєзатримання і місцеперебування (ст. 42 КПК). Якщо такеповідомленнязагрожуєінтересамдосудовогорозслідування, то такеповідомленняздійснюється самим поліцейським.
  5. У разі погіршення стану здоров’я або при отриманні тілесних ушкоджень при затриманні особа має правоотримати невідкладну медичну допомогу, яку надає поліцейський внаслідок застосування такого заходу поліцейського примусу (ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію», п. 6 ст. 3 ст. 212 КПК).

Про кожний випадок затримання поліція негайно після фактичного затримання особи повідомляє центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) за допомогою телефонного чи інших видів зв’язку (ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого  Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011). Залученнязахисника (адвоката) із центру відбувається у всіх випадках, окрімвипадків, якщо особа запросила власногозахисника. Однактакавідмовавідбувається не під час затримання, а після того як захисник (адвокат) прибув до відділення поліції та у присутності якого, особа відмовилася від послугзахисника (адвоката) у форміписьмової заяви, копіяякоїподається адвокатом до відповідногорегіонального центру (ч. 3 ст. 261 КУпАП, ч. 9 Порядку інформування, затвердженогоПостановою КМУ № 1363 від 28.11.2011).

Якщо ж представник правоохоронного органу (поліція та ін.) не повідомляє Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ігнорує Ваші вимоги зробити це, то законодавство передбачає можливість повідомлення про затримання Вашими родичами за єдиним телефонним номером безоплатної правової допомоги – 0-800-213-103.

Розглядповідомленьздійснюєтьсярегіональними центрами відповідно до їхкомпетенції та за умовиотриманняобов’язковихвідомостей про ступіньспоріднення із затриманоюособою (ч. 3 Порядку інформування,затвердженогоПостановою КМУ №1363 від 28.11.2011).

Слід вимагати невідкладної зустрічі із захисником (адвокатом) ще до початку першого допиту чи інших процесуальних дій. В подальшому Ви маєте право на необмежену кількість побачень без обмеження часу їхньої тривалості (ч. 3 ст. 42 КПК).

Про затриманняскладається протокол (на практиці, післядоставленнязатриманої особи до правоохоронного органу (поліції та ін.).

Працівникправоохоронного органу (поліції та ін.)зобов’язаний оголоситиособі права затриманого та вручитиекземпляр протоколу про затримання з повнимпереліком прав та обов’язківзатриманого (ч. 4,5 ст. 208 КПК).

Час затримання  особи рахується з моменту її фактичного затримання, тобто коли особа фізично була змушеніпідкоритисяпрацівникові поліції та втратила свободу пересування(ст. 209 КПК). Час затриманнявказується у протоколі і з цього моменту починаєтьсявідлікстроківзатримання.

 

СТРОКИ ЗАТРИМАННЯ: 

Протягомзазначенихстроків повинні бути виконані наступні дії (у зворотньому випадку – особа звільняється):

  1. протягом 24 годин затриману особу повідомлено про підозру(процесуальний документ)слідчим або прокурором (ч. 2 ст. 278 КПК України);
  2. протягом 60 годин особа маєпостати перед судом для розгляду клопотання про обраннязапобіжного заходу (ч. 2 ст. 211 КПК України), а суд протягом 72 годин з моменту затриманнямаєприйнятирішення про обрання особі запобіжного заходу (триманняпідвартою(ч.3 ст. 278 КПКУкраїним).

З моменту прибуттязахисника (адвоката) до затриманої особи, щодонеїможутьздійснюватисяпроцесуальнідії, насамперед – допит. Допит маєвідбуватися з перервоюкожні 2 години, а загальний строк його проведення не повинен перевищувати 8 годин на день (ст. 224 КПК).

Також працівники правоохоронних органів (поліції та ін.) повинні забезпечити [письмовий] запис усіх дій, що проводяться із затриманою особою, зокрема час їх початку та закінчення , а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при їх проведенні.

* Регіональний з центр надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області: вул. Гайок, 4а, м. БілаЦерква, Київська область, 09104,0-800-213103;

**стаття 63 Конституції України:

«Особа не несевідповідальності за відмовудаватипоказання або поясненнящодо себе, членівсім'ї чи близькихродичів, коло якихвизначаєтьсязаконом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудниймає право на захист.

Засудженийкористуєтьсявсіма правами людини і громадянина, за виняткомобмежень, яківизначені законом і встановленівироком суду.»

 

ПОСИЛАННЯ:

Асоціація УКРАЇНСЬКИХ МОНІТОРІВ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

http://protokol.com.ua/ua/dekilka_praktichnih_porad_shchodo_vashoi_povedinki_pri_zatrimanni_za_pidozroyu_u_vchinenni_zlochinu/

ЯК ОФОРМИТИ ЗАКОРДОННИЙ ПАСПОРТ ДЛЯ ДИТИНИ?

Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій – «чіп».

З метою оформлення закордонного паспорта для дитини необхідно звернутись у місті Фастові до територіального органу Державної міграційної служби.

Які необхідно зібрати документи?

  • Паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку);
  • Свідоцтво про народження або документ, який підтверджує факт народження (якщо особі немає 14 років).
  • Документ, який посвідчує особу законного представника, у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків.
  • Індивідуальний податковий номер (ідентифікаційний код).
  • Документи, які підтверджують сплату адміністративного збору.

У разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом

При замовленні другого закордонного паспорта обов'язкова наявність раніше виданого закордонного паспорта або проїзного документа дитини (діючого, не діючого, на інше прізвище). Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років за дозволом батьків (законних представників).

 Хто може звернутись за оформленням паспорта для виїзду за кордон?

  • Особа, яка досягла 16-річного віку, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
  • Особа, яка не досягла 16-річного віку, на підставі заяви-анкети одного з батьків чи опікунів.
  • У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява має бути нотаріально засвідчена перед поданням.
  • Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає дитина.

У разі оформлення паспорта дитини меншої 16 років, яка проживає з одним із батьків, а місцезнаходження другого з батьків невідоме, необхідно подати оригінал або засвідчену копію одного з документів:

  • свідоцтва про смерть другого з батьків;
  • рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
  • рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
  • рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
  • довідки про реєстрацію місця проживання дитини разом з одним із батьків, який подає заяву-анкету;
  • оригінал витягу з реєстру актів цивільного стану про народження із зазначенням відомостей про батька.

Заява від другого з батьків не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства.

Скільки коштує оформленням паспорта для виїзду за кордон?

Вартість залежить від строку виготовлення.

  • Не довше 20 днів – 557 грн 32 коп.
  • Не довше 7 днів – 810 грн 32 коп.
  • Не довше 3 днів (у зв’язку з нагальною потребою в лікуванні чи смертю родича, який проживав за кордоном) – 810 грн 32 коп. 

Видача паспорта здійснюється тим самим органом, який прийняв документи.

Для отримання паспорта для виїзду за кордон, пред’являється документ, що посвідчує особу.

Паспорт дитини до 12 років може бути виданий особі, уповноваженій на це законним представником на підставі довіреності, засвідченої в установленому порядку.

Паспорт для виїзду за кордон дитині від 12 до 16 років, може бути виданий особі, уповноваженій на це законним представником на підставі довіреності за умови присутності особи, на ім’я якої оформлено паспорт для виїзду за кордон.

Чи є якісь особливі моменти, на які варто звернути увагу?

У випадку відсутності біометричного паспорта для виїзду за кордон дитині – громадянину України необхідно оформити відповідну візу у представництві тієї країни, куди планується подорож.

З дітей віком до 18 років і дітей віком до 21 року, які перебувають на утриманні, плата за оброблення заяв про оформлення віз не стягується.

За наявності паспорта громадянина України або проїзного документа дитини дитина може перетинати кордон з Республікою Білорусь.

За наявності паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм або проїзного документа дитини дитина може перетинати кордон з Турецькою Республікою. 

Коли доведеться отримувати новий паспорт?

Паспорт для виїзду за кордон оформляється на 4 роки особам, які не досягли 16-річного віку, і на 10 років особам, які досягли 16-річного віку.

Як отримати тимчасову допомогу на утримання дитини, батьки якої ухиляються від її утримання та сплати аліментів?

 Діючим Сімейним кодексом України закріплений обов’язок батьків утримувати своїх дітей (ст.180 та ст.181СКУ).

Однак  у деяких випадках батьки ухиляються від утримання своїх дітей, в тому числі й від сплати аліментів на утримання дитини з будь-якої причини.

 В такому разі управлінням (відділом) соціального захисту населення міської/районної ради  може бути призначено дитині тимчасову державну допомогу, з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина.

Виплата такої допомоги проводиться у відповідності до «Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006  за № 189.

Вищевказана тимчасова допомога може бути призначена у наступних випадках:

  1. рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
  2. стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
  3. місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Тимчасова допомога призначається на дітей віком від 0 до до 18 років.

Для призначення тимчасової допомоги необхідно звернутися до управління/відділу соціального захисту населення за місцем реєстрації/проживання батька/матері, який утримує дитину та надати наступні документи:

  1. заяву про призначення та виплату тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
  2. копію свідоцтва про народження дитини;
  3. декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї;
  4. рішення суду та виконавчий лист про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
  5. довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
  6. повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

Така тимчасова допомога надається на дітей у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

 * ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ НА 1 ОСОБУ В РОЗРАХУНКЕУ НА МІСЯЦЬ У 2018 РОЦІ

СОЦІАЛЬНІ ТА ДЕМОГРАФІЧНІ ГРУПИ НАСЕЛЕННЯ

 РОЗМІР ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ

з 01.07.2018

до 30.11.2018

з 01.12.2018

до 31.12.2018

 ДІТИ ДО 6 РОКІВ

1559

1626

ДІТИ ВІД 6 ДО 18 РОКІВ

1944

2027

Все про пенсії

жовтня 26, 2018

ВСЕ ПРО ПЕНСІЮ:

Калькулятор стажу роботи: трудовий, страховий, пенсійний

Пенсійне та соціальне законодавство, а також пов’язані з ними нормативні акти, містять кілька різновидів стажу роботи, в тому числі:

  • трудовий (загальний) — це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж може включати в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» поняття загального стажу роботи в основному застосовується для відмінності його від стажу, що дає право на пільги по призначенню пенсії
  • страховий (пенсійний) — це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»)
  • спеціальний — це сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії
  • пільговий — це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджений постановами Кабінету Міністрів України

З введенням страхового стажу (01.01.2004 року) стало не важливо, скільки людина фактично працювала -значення має протягом якого періоду і скільки сплачував роботодавець за неї до Пенсійного фонду. Трудовий стаж, отриманий до січня 2004, автоматично прирівнюється до страхового стажу. Після зазначеної дати для розрахунку пенсії має значення період сплати страхових внесків.

Який стаж потрібен для пенсії?

Пенсійна реформа 2017 року суттєво змінила умови виходу на пенсію для українців. Зокрема, були переглянуті вимоги до пенсійного віку і кількості років страхового стажу. З 1 січня 2018 року піти на пенсію громадяни України можуть в 60, 63 або 65 років залежно від накопиченого за роки трудової діяльності страхового стажу.

Що входить в пенсійний (страховий) стаж?

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» без сплати внесків до Пенсійного фонду у страховий стаж пенсіонера зараховується:

  • строкова служба в армії
  • догляд за дитиною-інвалідом
  • військова (не строкова) служба
  • відпустка по вагітності та пологам
  • відпустка по догляду за дитиною до 3 років
  • строкова альтернативна (невійськова) служба
  • перебування на фронті або участь у бойових діях
  • період перебування за кордоном дружин або чоловіків дипломатів під час служби
  • інвалідність через нещасний випадок на виробництві або профзахворювання
  • виконання обов’язків батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу
  • служба у воєнізованих формуваннях, гірничорятувальних частинах і аварійно-рятувальних підрозділах, створених відповідно до законодавства України
  • строк отримання матеріальної допомоги на професійну підготовку / перепідготовку та підвищення кваліфікації, а також період отримання допомоги по безробіттю
  • догляд за інвалідом I групи, престарілим, що вимагає постійного догляду (по МСЕК) або особою, що досягла 80 років, якщо такий догляд здійснює непрацююча працездатна людина

Додатково до вищевказаних пунктів в період до 1 січня 2004 року в пенсійний стаж згідно чинного тоді Закону «Про пенсійне забезпечення» включаються:

  • навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі
  • період проживання дружин офіцерів, прапорщиків і мічманів, а також військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю (не більше 10 років)

Які документи підтверджують пенсійний стаж?

Нарахування та підтвердження страхового стажу за період трудової діяльності до 1 липня 2000 року здійснюється на підставі записів у трудовій книжці, а також інших документів (довідок підприємств, установ і організацій, а також даних держархівів). Після 1 липня 2000 року розрахунок пенсійного стажу проводиться суто за даними персонального обліку в Пенсійному фонді.

Як розраховується пенсійний стаж при нарахуванні пенсії?

Пенсійний стаж в Україні обчислюється в місяцях. При цьому, неповний місяць роботи може бути зарахований до страхового стажу в повному обсязі, якщо сума сплачених за цей місяць внесків до Пенсійного фонду не менше мінімального страхового внеску. Якщо з яких-небудь причин страховий внесок був сплачений в меншому розмірі, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати (проводиться співробітниками ПФ за зверненням працівника). Без здійснення доплати, страховий стаж визначається пропорційно сплаченим внескам (за встановленою законодавством формулою).

Який розмір страхового внеску у 2018 році для фізичної особи?

З січня 2011 року в Україні діє Єдиний соцвнесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Единый социальный взнос), який замінив собою чотири раніше існуючих обов’язкових державних соціальних збори: пенсійний, соцстрах (лікарняні), «безробіття» та «нещасний випадок».

З 01.01.2016 року для всіх категорій платників встановлена єдина ставка ЄСВ — 22%. Таким чином, з 1 січня 2018 року всі підприємці, як на загальній системі, так і на єдиному податку, сплачують внесок у розмірі 819,06 гривень на місяць. Для ФОП 1-ої групи єдиного податку з цього року скасована можливість сплати ЄСВ в сумі не менше 1/2 мінімального страхового внеску.

Чи буде враховуватися стаж, отриманий за кордоном при оформленні пенсії в Україні?

Особливості врахування стажу, отриманого за кордоном, залежать від наявності міжнародних договорів про пенсійне забезпечення між Україною та державою, в якій українці працюють. Так, наприклад, при призначенні пенсії в Україні враховується страховий стаж, отриманий в країнах ближнього зарубіжжя: Вірменія, Грузія, Казахстан, Російська Федерація, Білорусь, Азербайджан, Узбекистан, Таджикистан, Молдова, Туркменістан, Киргизстан. З цими державами у нас укладені так звані територіальні договори, тобто пенсія призначається відповідно до чинного законодавства держави, на території якої пенсіонер проживає.

Між Україною, Латвією, Естонією, Литвою, Болгарією, Словаччиною, Польщею, Румунією, Іспанією, Португалією, Угорщиною, Чехією і Монголією діють так звані пропорційні договори про пенсійне забезпечення. Ці угоди передбачають пропорційне фінансування пенсійних виплат, тобто кожна країна платить пенсію за частину трудового стажу, отриманого на її території, пропорційно пенсійним внескам та заробітній платі. При цьому, розмір доходу (заробітку) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Перевірка і підтвердження стажу компетентними органами відповідної країни здійснюється Пенсійним фондом за запитом пенсіонера, із зазначенням точної адреси підприємства і його назви.

Робота за кордоном не враховується при нарахуванні пенсії, якщо між Україною та іноземною державою немає договору про соціальне та пенсійне забезпечення (Німеччина, Італія, Ізраїль).

Що робити, якщо не вистачає мінімального страхового стажу для призначення пенсії?

Згідно до ст. 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» наявність у людини мінімально необхідного страхового стажу дає їй право на оформлення пенсії після досягнення встановленого віку. При відсутності потрібного трудового стажу для призначення пенсії, можна укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Це дасть можливість докупити страховий стаж, але не більше ніж за 5 років.

Придбання відсутнього страхового (пенсійного) стажу шляхом доплати ЄСВ до Пенсійного фонду України проводиться відповідно до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Перелік осіб, які мають право на добровільну участь у солідарній і / або накопичувальній пенсійній системі визначено статтею 12 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме:

  • особи з 16 років, які не підлягають загальнообов’язковому пенсійному страхуванню відповідно до ст. 11 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
  • іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають та працюють в Україні
  • громадяни України, які постійно проживають або працюють за кордоном

Таким чином, період, за який були виплачені єдині страхові внески, буде зарахований до пенсійного стажу. Умови такої участі, розмір внесків і періодичність їх виплати визначаються відповідним договором з ПФ. Якщо пенсіонер не набув необхідного для пенсії страхового стажу, органами соціального захисту населення йому може бути призначена держдопомога згідно ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію».

Як і за скільки можна купити стаж для пенсії?

Купити стаж в Пенсійному фонді не складно — головне правильно розрахувати скільки років страхового стажу треба докупити щоб мати можливість отримувати пенсію, а не соціальні виплати. Визначитися з кількістю відсутнього стажу допоможуть співробітники ПФ при проведенні попередньої калькуляції розміру пенсії (за зверненням пенсіонера). Також провести обчислення можна самостійно за допомогою програми «Пенсійний калькулятор».

Скільки потрібно заплатити за пенсійний стаж?

Питання актуальне і цікавить багатьох українців, особливо в зв’язку з проведеною пенсійною реформою і збільшенням кількості страхового стажу для набуття права виходу на пенсію. Тому, для більшої наглядності, наведемо приклад розрахунку:

Припустимо для отримання пенсії людині не вистачає 1 року (тобто 12 місяців) страхового стажу. Обчислення розміру доплати здійснюється за формулою:

Д = С × К × М, де:

  • Д – доплата за бракуючий пенсійний стаж
  • С – страховий внесок з мінімальної заробітної плати за ставкою ЄСВ — 22%
  • К – коефіцієнт вартості компенсації, який застосовується при одноразовій сплаті
  • М – кількість місяців стажа, яких не вистачає для пенсії

Отже, з 01.01.2018 по 31.12.2018 мінімальна зарплата становить 3723 гривень. Мінімальний страховий внесок за 22% ставкою ЄСВ (819,06 грн.) З урахуванням коефіцієнта, який застосовується при одноразовій сплаті (за 1 рік — 2) дорівнює 1638,12 грн.

Таким чином, сума, яку необхідно у 2018 році сплатити в ПФ за покупку одного року стажу становить 19657,44 грн. (12 місяців × 1638,12).

Зверніть увагу, що через підвищення мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за кожен куплений рік страхового стажу буде збільшуватися.

Джерело:

https://www.lawportal.com.ua/kalkuljator-stazhu-roboti-trudovij-strahovij-pensijnij.html