Skip to Content

На шляху до Незалежності. Як це було на Фастівщині

 

Мітинг на площі біля Верховної Ради України. Київ24 серпня 1991. (Центральний державний кінофотофоноархів України).

Проголошення незалежності України. Рік 1991-й. 

Це  шлях,  пройдений українським народом від Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 року) до проголошення незалежності держави, що отримала офіційну назву — Україна, проголошення Акта її Незалежності (24 серпня 1991 року), підтвердження цих законодавчих рішень на Всеукраїнському референдумі з обранням Президента України. Формування легітимного переходу всієї повноти влади денонсацією созних угод про утворення СРСР (співзасновником якого була УРРС), пов'язаних розпадом СРСР.

 

Газета «Голос України» № 165 від 27.08.1991 р. з текстом Постанови та Акту проголошення незалежності України

Період від формування законодавства на проголошення державності, її символів та систем функціонування її народного господарства, армії тощо, закладених Декларацією про державний суверенітет.

Державні утворення в Україні - передісторія формування сучасної Незалежності:

  • 1649 — Заснування Гетьманщини. Ліквідована Російською імперією.
  • 13 грудня 1917 — Проголошення незалежності Кримської Народної Республіки. Ліквідована більшовицькою Росією.
  • 22 січня 1918 — Проголошення незалежності Української Народної Республіки. Окупована більшовицькою Росією.
  • 16 лютого 1918 — Проголошення незалежності Кубанської Народної Республіки. Ліквідована більшовицькою Росією.
  • 19 жовтня 1918 — Проголошення незалежності Західно-Української Народної Республіки. Окупована Польською республікою.
  • 15 березня 1939 — Проголошення незалежності Карпатської України. Ліквідована королівством Угорщина.
  • 30 червня 1941 — Проголошення відновлення незалежності Української держави. Ліквідована німецьким Третім Рейхом. 

Декларація про державний суверенітет (1990 рік)

16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP була прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни.

Це була не перша декларація такого типу у Союзі Радянських Соціалістичних Республік (СРСР):

  • 11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР
  • 12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР).

Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, 16 липня 1990 на з'їзд КПУ прийняв резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, того ж дня депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.

Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларацію Росії та резолюцію КПУ. Це фактично була програма побудови незалежної держави.

Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Але заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.

Спроба державного перевороту у СРСР (Державний комітет з надзвичайного стану - ДКНС) 

 

Переворот в Москві 19 серпня 1991 року

19 серпня 1991 року з метою повернення суспільства до попередніх порядків була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори — представники вищого державного керівництва СРСР — заявили, що, у зв'язку з начебто хворобою Президента СРСР М.Горбачова,  обов'язки глави держави виконуватиме Г.Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП - Государственный комитет по чрезвычайному положению).

ДКНС оголосив про запровадження на півроку в окремих районах СРСР надзвичайного стану. Призупинялася діяльність всіх політичних партій, окрім КПРС, громадських організацій і рухів демократичного спрямування, заборонялися мітинги, демонстрації, страйки, запроваджувалася жорстка цензура над засобами масової інформації, призупинявся вихід газет, крім кількох лояльних до ДКНС. У Москві, де відбувалися головні події, було запроваджено комендантську годину, виведено на вулиці та майдани війська.

Вранці того ж дня у Києві представник ДКНС генерал В. Варенников, зібравши командирів військових частин гарнізону міста, наказали виконувати всі розпорядження ДКНС, ультимативно зажадали підтримки ДКНС з боку Верховної Ради та уряду республікиКерівництво Компартії України направило на місця шифротелеграму із завданням партійним комітетам всіляко сприяти діям ДКНС. Лояльність щодо нього виявила більшість облвиконкомів республіки та керівництво Кримської АРСР.

Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук у своєму виступі по республіканському радіо закликав громадян до спокою і витримки, запропонував зосередитися на розв'язанні найважливіших проблем повсякденного життя, заявивши, що відповідні оцінки і висновки зробить Верховна Рада України та її Президія. Президія Верховної Ради УРСР лише ввечері 20 серпня прийняла заяву, в якій зазначалося, що постанови ДКНС, поки це питання не вирішить Верховна Ради України, не мають юридичної сили на території УРСР.

Якщо реакція керівництва республіки на події у Москві була загалом стриманою, то опозиційні сили від самого початку заколоту зайняли принципову позицію, розуміючи, чим загрожує Україні перемога ДКНС. 19 серпня 1991 р. Народний Рух України закликав співвітчизників не підкорятися волі заколотників, створювати структури активного опору, вдатися до всеукраїнського страйку. 20 серпня Народна Рада — організована опозиція в республіканському парламенті — засудила державний заколот і закликала підтримати керівництво Росії у протистоянні з ним. 19–22 серпня 1991 р. масові мітинги-протести проти дій заколотників відбулися у Києві, Львові, Харкові, Донецьку, інших містах України. Так в м. Донецьку 19 серпня 1991 року НРУ організував пікетування Донецької міськради з вимогою визнання діяльності ДКНС (ГКЧП — рос.) злочинною і антиконституційною. В Донецькій міськраді РУХ організував Штаб спротиву ДКНС. Під впливом РУХу 20 серпня зібрана позачергова сесія депутатів міста Донецька, якою дії ДКНС засуджені і оприлюднено звернення до народу, Уряду і парламенту України дотримуватись в Україні конституційного ладу і Декларації про незалежність України.

Головні події розгорнулися у Москві. Центром опору стала Верховна Рада РРФСР, навколо якої зібралися тисячі захисників демократії, було зведено барикади. Опір ДКНС очолив Президент Російської Федерації Борис Єльцин. На його заклик, десятки тисяч людей вийшли на вулиці столиці й перекрили бронетехніці та військам шлях до будинку Верховної Ради РРФСР. Серед захисників демократії в Москві було чимало українців. Над барикадами, поруч з іншими, майорів і український синьо-жовтий прапор.

Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РРФСР на чолі з Борисом Єльциним, вагання військ, перехід окремих військових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого ДКНС спричинили ганебний провал заколоту 22 серпня 1991 р. З радянським періодом в історії країни було покінчено.

Провал заколоту мав катастрофічні наслідки для Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС), діяльність якої зразу ж було заборонено. 30 серпня Президія Верховної Ради України заборонила діяльність Компартії України як складової частини КПРС.

Після цього Президент СРСР М. Горбачов, який у дні заколоту був ізольований путчистами на південному березі Криму, стрімко втрачав владу. Різко посилювалася діяльність керівництва Російської Федерації, яке відіграло ключову роль у придушенні заколоту. Союзні органи влади були паралізовані. Виникли сприятливі обставини для здобуття незалежності союзними республіками з-під радянської окупації.

Акт проголошення незалежності України

 

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу  - Акт проголошення  незалежності України, в якому зазначалося:

 

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України».

 

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. Українська РСР перестала існувати.

На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року проголосив Україну правонаступницею УРСР і частково правонаступницею СРСР.

22 серпня 1992 року Микола Плав'юк, останній Президент Української Народної Республіки в екзилі (1989—1992), урочисто передав президенту України Леоніду Кравчуку відповідні повноваження та регалії:

Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки.

Але питання правонаступництва України від УНР недостатньо врегульовані законами України. День 22 серпня 1992 року майже ніколи не згадується.

Референдум 1991 року   

 

Підтримка Акту незалежності по областях у відсотках.

На підтвердження Акта проголошення незалежності, Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 р. республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим, не втрачаючи надій на укладення нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»

Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18 %). Із них позитивно відповіли 28804,1 тис. виборців (90,32 %). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму «Так, підтверджую» 54,19 % громадян, у Севастополі — 57,07 %; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80 % виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95 %, у решті областей — понад 90 % громадян.

90,32 %

7.58 %

2.10 %

 

Так

Ні

Недійсні

За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою самостійну державу. Втретє за 350 років від Визвольної війни серединиXVII століття Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Української держави, недопущення помилок, зроблених на двох попередніх етапах існування державності, — у середині XVII ст. і в 1917—1920 роках.

Формування (утвердження) атрибутів державності

24 серпня 1991 рку  держава офіційно отримала назву — Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав.

4 вересня 1991 року над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 року він отримав статус державного.

15 січня 1992 року державним гімном України стала музика композитора Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

19 лютого 1992 року  Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну.

Визнання України і встановлення дипломатичних зв'язків 

Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. Свою незалежність Україна здобула за винятково сприятливого збігу внутрішніх та зовнішніх обставин.

Після провалу серпневого заколоту посилились відцентрові настрої в українському суспільстві. Союзні органи влади втратили контроль над подіями у радянських республіках, а консервативні великодержавні сили були тимчасово деморалізовані, Компартія України опинилася під забороною. Більшість колишніх комуністів підтримала ідею незалежності. Соціально-економічне життя в СРСР восени 1991 року стрімко погіршувалося, і народні маси щиро сподівалися, що в самостійній Україні становище швидко зміниться на краще, тому теж у переважній більшості підтримали незалежність. Світове співтовариство загалом позитивно поставилось до намагання радянських республік здобути незалежність і не заважало розпаду СРСР. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом.

Фастівщина була серед тих, хто активно підтримав

нові політичні перетворення у новітній історії України.

Архійним сектором апарату Фастівської районної державної адміністрації  підготовлено виставку документів та газетних публікацій про події та суспільні настрої на Фастівщині (Див. Додатки).

ДодатокРозмір
Постанова Верховної Ради України від 28.08.1991 Про проголошення незалежності України.docx653.88 КБ
Рішення виконкому Фастівської районної ради про вибори Президента УРСР у районі, від 03.09.1991.docx1.01 МБ
Протокол VІІІ сесії Борівської селищної ради ХХІ скликання від 05.09.1991.docx2.76 МБ
Статья в газеті після сесії Борівської селищної ради, 05.09.91.docx678.73 КБ
Символіка Української держави у селі Червона Мотовилівка 14.09.91.docx219.13 КБ
Про рішення сесії Пилипівської сільської ради, 04.10.1991.docx401.63 КБ
Стаття Віталія Шевченка, 04.10.1991.docx507.75 КБ
Рішення Фастівської районної ради про проведення референдуму в районі, від 17.10.1991.docx898.01 КБ
Про підтримку референдуму в смт Борова, 18.10.9191.docx474.01 КБ
Виступ дитячого ансамблю Великоснітинського БК - ГОЛОСУЮЧИ ЗА НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ, 30.11.1991.docx439.38 КБ
Вірш Світлани Жук ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ, 30.11.1991.docx126.65 КБ
Результати Всеукраїнського референдуму щодо виходу України зі складу СРСР та проголошення незалежності, 02.12.1991.docx323.62 КБ
Вибір Фастівщини - За матеріалами газети ПЕРЕМОГА, 03.12.1991.docx606.09 КБ