Skip to Content

Фа́стівський район

 

Фа́стівський район — район у Київській області, вперше як окремий адміністративний район з центром у містечку Фастові був утворений радянською владою УСРР за постановою ВУЦВК щодо чергової адмінреформи 07.03.1923 року у складі новоутвореної Київської округи замість колишньої Київської губернії. Він створився тоді з колишніх Фастівської і Веприківської волостей (без багатьох сучасних фастівських населених пунктів у своєму складі). Колишня Кожанська волость тоді ж стала Кожанським районом Білоцерківської округи (з 18 сіл), а мотовилівський край протягом 6 років постійно перепідпорядковували іншим різним районним центрам. Землі сіл Малополовецького і Яхнів відносилися тоді також до інших районів. У 1929 році мотовилівські і кожанські землі були долучені до укрупненого Фастівського району. А у 1959 році, коли розформували Великополовецький район, то до Фастівського району долучили також села Малополовецьке і Яхни.

Фастівський район розташований в межах Придніпровської височини, у західній частині Київської області, межує на півночі з Макарівським районом, на сході — з Васильківським, на південному сході- з Білоцерківським, на півдні — зі Сквирським районами Київської області, на заході — з Попільнянським та Брусилівським районами Житомирської області.Загальна територія Фастівського району складає 896,25 кв. км з населенням 32174 чоловік (станом на 01.01.2010 р.), з якого міське населення (з смт)складає 9471 чол., сільське — 22703 чоловік. Районний центр: м. Фастів.

Символіка Фастівщини

Символікою Фастівського району є герб, прапор та гімн. Основним змістом символіки району є поєднання історичної спадщини Фастівщини з сучасністю. Символіку району та День Фастівського району (19 серпня) затверджено рішенням сесії районної ради 23 скликання 22 червня 2000 року.

Коротка історична довідка

Історія Фастівщини сягає глибокої давнини і бере початок із заселення краю первісними людьми. Свідками тих часів є пам’ятки археології. Нині на археологічну карту Фастівщини нанесено понад 150 пам’яток. Серед них – Фастівська стоянка мисливців на мамонта і дикого коня епохи пізнього палеоліту (20-15 тис. років тому); неолітичні поселення біля с.Кощіївка та на хуторі Млинок (V-Ш тис. до н.е.) Біля селища Кожанка, сіл Мала Снітинка, Оленівка, Триліси виявлені залишки трипільської культури (ІV-ІІ тис. до н.е.).

Фастівщиною проходила княгиня Ольга з молодим княжичем Святославом, бували тут і воїни князя Володимира. Довгий час частина земель Фастівщини була зайнята половецькими племенами. Тому на Фастівщині того часу було багато як руських слов'янських поселень, так і кочівницьких поселень т.зв. «своїх поганих»–союзників Русі. Загальновідомим є факт, що до 1094 року землі Сквири, Тетієва, Володарки, Триліс, Фущово (Фастова), Яготина та інших районів нинішньої Київщини належали половецькому князю Тугортхану, який подарував їх в 1094 році київському князю Святополку, як придане своєї дочки підчас їх одруження. І інші половецькі хани (Тетій, Кончак тощо) мали у окремі часи добрі стосунки з києво-руськими князями, а велика частина половців приймали християнство, відмовлялися від пошанування своїх кам'яних баб і «бовванів» та вели осідлий спосіб життя в Київській Русі.

За 1151 роком вже є перша письмова згадка в літописах про існуючі кургани Переп`ятиху на Васильківщині і Переп`ят на Фастівщині, а за 1157 роком-перша письмова згадка в літописах про існування Гуляників (майбутньої Великої Мотовилівки). Археологами згодом були розкопані залишки цього давньоруського поселення та сліди існування інших поселень на Фастівщині у києворуські часи. У ХІІІ столітті фастівські землі зазнали навали монголо-татарських орд. І хоча у 1323–1324 рр. Київщину було захоплено військами литовського князя Гедимінаса (Гедиміна) і здійснено спроби приєднати її до складу Великого князівства Литовського, але силу і вплив татар Фастівщина ще довго відчувала. У 1324–1362 рр. Фастівщина дуже часто була ареною боїв зі змінним успіхом між литовськими військами та ординцями. Місцеві підконтрольні руські князі у цей час могли виступити як з одного, так і на другому боці протистояння, в залежності від становища. І навіть, коли з 1362 рр. Фастівщина остаточно разом з іншими київськими землями стає володіннями литовського князя Ольгерда Гедиміновича, який Київщину віддав у володіння свого сина Володимира Ольгердовича, то кордони її не були стійкими. Бо останній зумів позбавити ці землі від прямої залежності від монголо-татарських ординців, але ніяк не від їхніх нападів.

З 1385р. після відомої Кревської унії між Литовським князівством і Польським королівством про умови конфедеративного об‘єднання на Фастівщині з'явиться перша хвиля переселенців з Польщі. Але вона була незначною, бо у самій Литві, незважаючи на факт отримання польської корони литовцем Ягайлом, був великий спротив проти будь-якої васальної залежності від Польського королівства, надання полякам великих угідь (особливо противилися цьому власники руських земель), тому до 1569 року між Польщею і Литвою неодноразово будуть переглядатися їхні конфедеративні відносини шляхом заключення інших унійних угод. Що цікаво, у 1568р. родина руських князів Половців-Рожиновських отримала від коронної канцелярії офіційну копію грамоти за 1390 рік, яку тоді видав Юрію Івановичу Половцю зі Сквири тодішній київський литовський князь Володимир Ольгердович. В ній доводилося його правову дідичину і право на уділ, «его предсковский Сквирский, яко предки его Тугоріхан, Карыман и иные по них держали на Роси, по Роставице и Каменице, который звано Сквира, а тераз Поветшизна, по предках зе вшисткими иными пожитечными местами: Сквира, Ягнятин, Трилесы, Фущово(Хвастов) и иными…». Ця дата з цього документу за встановленими науковими правилами і вважається датою заснування Фастова та Триліс. Але самому князю не вдалося протриматися при владі, бо коли у 1392–1394 рр. прийшов до влади у Великому князівстві Литовському князь Вітовт, він ліквідував удільний устрій підлеглих руських земель та позбавив влади над Київщиною Володимира Ольгердовича внаслідок своїх «усмирітельних» походів. Але частково цей статус за київськими землями поновиться вже за наступних литовських князів, бо їм доводилося шукати підтримки у спільній обороні від татарських набігів. Так, у липні 1416 року, як свідчать літописи, Фастівщиною пройшлися полчища хана Ногайської Орди Едигея, які розорили Київ та більшість поселень на південь від нього.

У 1443 році від татарської Золотої Орди відокремилося Кримське ханство і у ньому утвердилася при владі династія ханів Гиреїв. Хоча після вторгнення у 1475р. у Крим турецьких військ, Кримське ханство стало васалом Османської імперії, воно дуже ще довго допікало фастівським землям своїми набігами.Також важливою подією цього періоду стала остаточна ліквідація у 1471 році литовським князем Казимиром Ягайловичем статусу князівства за київськими землями, впровадження посади воєводи–намісника князя у Києві, після чого Київщина стала звичайним воєводством цього князівства, а з 1569 року - об`єднаної Речі Посполитої. Здебільшого це сталося тому, що постійні наскоки татар ХІV-ХІV ст. змушували киян і фастівчан залишати раніше освоєні київські князівські землі землі. Але у ХVІ ст. на Київщині знову почали масово селитися люди. Тогочасні розорення кримськими ордами українських земель Литовського князівства були регулярними і відбувалися як з помсти, так і просто з спустошливо-грабіжницькою метою. Після нанесених руйнувань, викрадень і пограбувань між київськими землевласниками тоді відбувалося багато довготривалих внутрішніх спорів та судових з`ясувань, де чиї були землі до спустошення і кому яке майно повинно належати (хоча більшість цих небезпечних земель були тоді незаселеними і необробленими, тому мали незначну цінність). Незважаючи на це, у 1528 році після звернень до короля Зігмунда І, вдові Пилипа Івашкевича та її дітям Федору та Анні були пожалувані ті дарування, які були литовським князем Олександром Казимировичем колись їм зроблені. В цих даруваннях значилася частина фастівських земель. Але постійні татарські набіги робили свою справу і тому згодом, за незрозумілих обставин, досить спустошені землі Фастова опиняються якимось чином у володінні роду Макаревичів.

У 1560 році місцевим руським князем К.Острозьким, що здійснював тут владу литовського князя над землями Київщини, залишки старовинних Гуляників було подаровано Івану Мотовилу (Мотовилівцю), з осіданням якого у цього поселення з'явилася нова назва–Мотовилівка. У 1561 році Андрій Макаревич передає землі Фастова, як заставу, київському єпископові М.Пацу, після чого більша частина Фастова стає постійною землею католицьких єпископів на довгі роки.

У ХVІІІ ст. на Фастівщині з’являються перші парафіяльні школи та училища. Найдавніша з них – школа при церкві Успіня Пресвятої Богородиці в Мотовилівці (1779 р.). У 1843 році відкриті церковнопарафіяльні училища в Малополовецькому та Паляничинцях.

Упродовж тривалого часу Фастівщина була краєм великого землеволодіння родини польських магнатів. Понад 1000 десятин кращих земель у Мотовилівці, Оленівці та інших населених пунктах належали Руліковським, майже половина сучасних земель району належала Браніцьким. Великим землевласником був шляхтич І.Хаєцький.

Історія ХІХ століття на Фастівщині пов’язана з деякими визначними подіями – селянським рухом та повстанням Чернігівського полку декабристів. У селах Триліси, В.Снітинка, В.Мотовилівка та Оленівка стояли роти Чернігівського полку. Повстання було придушене, але у Фастівському краї в с.Триліси навіки залишились в одній могилі І.Муравйов – Апостол, А.Кузьмін, М.Цепило та інші декабристи.

Персоналії

На фастівській землі у різні роки та століття жили і творили сміливі та талановиті люди: великий український композитор Кирило Стеценко, письменник Степан Васильченко, етнограф, дослідник старожитностей краю аматор-археолог Е.Руліковський, видатний архітектор, живописець В.Кричевський, видатний винахідник М.Бенардос, генерал-хорунжий УНР Олександр Пількевич, науковець і автор багатьох українсько-російських словників Віктор Дубровський, професор Антон Синявський,поет, учасник ОУН Володимир Косовський та ще багато-багато інших.З Фастівщиною пов’язано ім’я козацького полковника Семена Палія(Гурка) – видатного організатора заселення та відбудови господарства Київщини. Саме на фастівських землях містилась його резиденція.

Історія Фастівського краю пам’ятає видатного українського поета Тараса Шевченка. В червні 1846 року він у складі археологічної комісії проводив розкопки кургану Переп’ят, що знаходиться поблизу с.Фастівець. Тут він виконав багато малюнків із місцевих селян. Серед них “Коло каші”, “Селянин у брилі”, “Постаті селян”, “Гурт селян”. На Фастівщині народились чудові поезії Шевченка “Чернець”, “Швачка”, “Іржавець”.

Екскурсійні об'єкти

Загородний скит свято-введенського монастиря — Комплекс садиби графа Хаєцького (с.Томашівка)

Курган «Переп'ят» (с. Фастівець)

Могила письменника В.І.Косовського (с. Веприк)

Музей-садиба композитора К.Г.Стеценка (с. Веприк)

Пам'ятник декабристам (с. Триліси)

Пам'ятник композитору К.Г.Стеценку (с. Веприк)

Пам'ятник Т. Г. Шевченку (с. Фастівець)

Церква Іоанозлатоустівська (с. Півні)

Церква Михайлівська (с. Пилипівка)

Церква Св. Параскеви (с. Веприк)

Церква Покровська (смт Кожанка)

Промисловість

На території Фастівського району розташовано Фастівське державне лісове господарство та два промислові підприємства: Філія ТОВ “Меркс – Груп”, ДП "Триліський спиртовий завод".

Філія ТОВ “Меркс – Груп”. Основним видом діяльності є випуск офісних меблів. У 2007 році на підприємстві вироблено продукції на 59,6 млн. грн. Філія ТОВ “Меркс – Груп” постійно працює над оновленням своєї продукції, розробкою нових серій меблів і кабінетів, задоволенням індивідуальних запитів споживачів.

 

Впроваджуючи нові технології, підприємство забезпечило високу якість та конкурентноздатність продукції. Набрані темпи роботи дали змогу створювати нові робочі місця, покращити ситуацію на ринку праці в районі. На даний час на підприємстві працює понад 500 осіб, середній рівень заробітної плати складає 1250 грн.

ДП “Триліський спирзавод”. Заснований у 1856 році і належав графині Браніцькій. Основним видом діяльності є виробництво етилового спирту та вуглекислоти. На даний час на заводі впроваджені технологічні схеми з виробництва спирту із зерна та з меляси, цех з виробництва диоксиду вуглецю (карбону), цех з виробництва сухих кормових дріжджів, вирощених на зерновій барді. Добова потужність підприємства складає 5700 декалітрів спирту-ректифікату, 14000 кг карбонатної кислоти (вуглекислоти) та 7500 кг сухих кормових дріжджів.

ДП «Фастівське лісове господарство» засноване у 1867 році. Площа лісових насаджень складає 18,6 тис.га. Технічне, високорозвинене підприємство, в якому працюють близько 300 осіб. Протягом 2007 року створено лісових культур на площі 132 га, при запланованих 128 га, а за останні 5 років це - 1000 га зелених насаджень.

На базі держлісгоспу працює два цехи з переробки деревини, де встановлено новітнє обладнання, що дає змогу виробляти пиломатеріали, заготовки дубові, дошку, тощо та реалізовувати продукцію на експорт у понад 10 країн світу.Обсяг реалізованої продукції склав 16,7 млн.грн.

Агропромисловий комплекс

Сприятливе поєднання кліматичних і географічних умов Фастівщини, її працьовиті люди, історія та традиції краю відкривають широкі можливості для розвитку агропромислового комплексу району.

У землекористуванні сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств знаходиться 39,3 тис.га сільгоспугідь, в тому числі 37,3 тис.га ріллі. На території району діє 72 агроформувань, серед них: 7 приватних підприємств, 14 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 42 фермерських господарств, 9 інших форм власності.

Структура валового виробництва сільськогосподарської продукції включає: рослинництво – 76%, тваринництво – 24%. Основними напрямками сільськогосподарського виробництва в рослинництві є вирощування зернових культур, цукрових буряків, у тваринництві – виробництво молока та м’яса.

Пріоритетними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування ріпаку та сої. Сільське господарство району, при значному природно-ресурсному потенціалі та висококваліфікованих трудових ресурсах потребує значних капіталовкладень.

Транспортні комунікації.

Транспортна галузь є важливим складником у структурі господарського комплексу району. Її діяльність спрямована на задоволення потреб населення і підприємств району у якісному та безпечному обслуговуванні транспортними засобами.

У районі послуги з перевезень пасажирів надають ВАТ "Фастів-АВТО" та 12 приватних перевізників. Перевезення пасажирів здійснюється на 25 регулярних автобусних маршрутах на дорогах з твердим покриттям загальною довжиною 249,1 км., які обслуговує спеціалізована організація -Фастівське районне дорожнє управління.

Автобусним сполученням охоплено майже 97,7 відсотків населених пунктів. Транспортний зв’язок сіл та селищ розроблений з урахуванням побажань жителів району.

Зовнішні транспортні зв’язки забезпечуються двома видами транспорту: залізничним та автомобільним. Зовнішні автомобільні перевезення здійснюються з міста Фастова до міст: Києва, Житомира, Біла Церква, маршрути яких пролягають населеними пунктами району. Фастівський район обслуговується також транспортними сполученнями "Укрзалізниці" такими, як: Київ-Фастів-Київ, Київ-Миронівка-Київ, Київ-Жмеринка-Київ, Київ-Шепетівка-Київ, Київ-Бердичів-Київ, Київ-Житомир-Київ, Київ-Вапнярка-Київ, Київ-Роток-Київ.