Skip to Content

Червоненська сільська рада

08543, Фастівський  район, с. Червоне, вул. Шевченка, 1

Сільський голова - Савченко Валентина Володимирівна

тел. 4-41-03, е/п - 23245365@mail.gov.ua

Різні легенди ходять про походження назви села Червоне. Одна з них розповідає,що колись через , східну частину села проходив битий чумацький шлях , вздовж якого будували корчми. Таких корчмів на території села було дві. Одна стояла у східній частині села і мала дах червоного кольору. На вигін до цієї корчми збиралися чумаки навколишніх сіл , а вже звідти від,їджали  у далеку дорогу на південь. Тут вони ,в цій корчмі, і випивали на прощання перед тим, як відправитись кожен у свою  сторону. Свій збірний пункт чумаки називали Червона. Від цього збірного пункту і пішла назва – Червона.

 Село  Червоне- південний сусід міста Фастова. Розташоване воно на лівому березі річки  Кам,янки.

        Історичні відомості про населений пункт.

Перші поселенці, що осіли на березі річки Кам,янки і поклали початок існуванню сучасного села, з,явилися у кінці ХУІІ століття, Це були втікачі_ селяни із східних частин України, що шукали захисту від панської неволі у фастівського козацького полковника Семена Палія. На початку ХУІІ століття, після  того як у Фастові не стало Семена Палія, в село повернулись польські пани, а з ним кріпацтво.

  На території села був побудований панський маєток .Однак боротьба населення Фастівщини проти панської шляхти не припинялась, Десь в 1768 році із захватом гайдамаками м. Фастова, маєток червонянського пана перетворився в руїни, рештки якого ще і тепер, обробляючи свої городи, викопують жителі села Савченко М.А., Хуторний А.О.

  Порівняно швидко почало зростати населення села з кінця ХУІІ- початку ХІХ століть, Кочуючи десь із-за Дніпра, осіли предки теперішніх Хуторних, Пастушенків,Куценків, Савченків, Діденків.. Прийшли десь із Заходу і осіли в селі декілька ополячених унією сімей: Кончинські Крашевські,Висоцькі,Кобилінські, Олішевські та інші.Перші поселенці оселилися низько над  берегом річки. Могили їхні були,де стоїть тепер будинок медичного пункту.

Стан жителів та їх заняття в минулому.

Незадовго до реформи 1861 року, жителі села стали державними селянами.Річка  Кам,янка відмежувала червонян від кріпаків графа Браніцького. Дуже часто кріпаки з того боку річки рятувались в селі Червона від рекрутчини і сваволі своїх панів.

   На час» люстрації» або реєстру в 1867  році в с. Червона внесено в реєстр 115 дворів. На кожну особу чоловічої статі було наділено по 0,5 десятин землі в кожну» руку»

Всього в сільській общині було наділено 1200 десятин землі, Крім  цього, 430 десятин виділили 22-м сім,ям євреїв, які звідкись приїхали і заснували в східній частині села поселення, так названу « колону», Ці поселення мали своє управління і  в сільську общину не входили.Ця частина села і досить носить назву, « колона».

 Йшов час, Населення села зростало, зростала і кількість дворів.

В 1900 році за рахунок общини був побудований магазин.

Школу в селі побудували в 1903 році, Складалася вона з однієї класної кімнати, де жив вчитель, Працювали в ній вчителька та піп, що навчав Закону Божому. В класній кімнаті навчалося три групи, що разом становили 25- 30 чоловік, Це була церковно- приходська школа»

Німецька окупація принесла великі руйнування господарству села. Всі будівлі колгоспу були зруйновані загарбниками,які вступили в село22 липня 1942 року . На окупованій території залишилася молодь, яка  не підлягала  призову в армію. Серед  неї було багато таких,що ненавиділи фашистів..Це- Діденко Йосип Григорович,Хуторний Микола Макарович, Озерська Марія. З перших днів окупації Діденко Й.Г. вирішив не ставати на коліна перед німецькими катами і закликав до цього всю молодь села, із збитих  німецьких літаків він склав радіоприймач, слухав останні вісті інформбюро і розповідав про це молоді і жителям сіл Бортники, Пилипівка та ін.., розповідаючи цим самим брехні німецьких газет про непереможність їхньої армії.

 Після  закінчення війни жителі села Червоне гаряче взялися за відбудову зруйнованого села та господарства.Були  збудовані господарські будівлі колгоспу,відбудована школа, житлові будинки. За період з 1946 року по 1953  рік було збудовано 2525 кв.м житлової площі та понад 2700 кв.м. господарських будівель.

У 1967 році було збудовано приміщення Будинку культури в якому проводяться різні свята, діють танцювальний колектив « Сальвія»,  вокальний ансамбль « Червона калина» та інші,в якому розміщується також бібліотека та відділення зв,язку.Щорічно святкується 14 серпня  День села.

Сучасне становище села

.Докорінно змінився добробут жителів в селі Червоне ,на території села проведено швидкісний інтернет. В 2005 році село Червоне  повністю газифіковане. В центрі села красується нова ЗОШ І- ІІІ ступенів, на базі якої рішенням УІІ сесії УІІ скликання від 30.08.2016 року  створення групи короткого дня для дошкільнят села Червоне.

В 2001 році проведено реконструкцію ставків, відкрито джерело « Валентина»

В 2003 році газифіковано вулиці Шевченка, Білоцерківська,Молодіжна,Дачна, Фастівська.

2013 році побудовано нову  котельню на альтернативному паливі.

2014 рік- капітальний ремонт даху ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Сільські голови:

Першим головою сільської ради був Кошур Роман Терешкович, пізніше  Горецький Гнат Мартинович, Крижанівський Іван Митрофанович,Литвиненко Дмитро Семенович,Люлька Володимир Ульянович,Совенко Микола Олександрович,Савченко Валентина Володимирівна